Главная » Новости » Олександр Кочетков: За два роки Рада може виявитися баластом, який Зеленський скине зі своєї повітряної кулі

Олександр Кочетков: За два роки Рада може виявитися баластом, який Зеленський скине зі своєї повітряної кулі

На сайті Главредвідбувся чат із політичним аналітиком Олександром Кочетковим. Спілкуючись із читачами, він поділився враженнями від ста днів президентства Володимира Зеленського, проаналізував перший робочий день Верховної Ради ХІХ скликання та оцінив кадровий склад нового уряду.

Кочетков також розповів, коли у новообраній Верховній Раді почнуться перші кризи, наскільки живучою вона буде, чи страждає від швидкого ухвалення рішень парламентом їхня якість, хто з парламентарів найбільше нервує через неминуче зняття депутатської недоторканості, чому зберігається напрочуд високим рейтинг Зеленського навіть через кілька місяців перебування при владі, а також якою буде конфігурація опозиції у ВР.

Подаємо стенограму чату з Олександром Кочетковим.

Prokop: Александр, новый состав парламента показал какую-то безумную продуктивность за первый же день работы – было сделано за один день столько всего, на что у всех других ушли бы недели-месяцы торгов и пустопоржних разговоров. Такая скорость при принятии решений – это хорошо, или спешка нужна только при ловле блох?

Олександр Кочетков: Это – так называемый стартовый спурт. Потом движение, естественно, замедлится. Это абсолютно естественно. Ситуация не уникальна. В свое время Виктор Ющенко на одном из первых заседаний ВР назначил весь состав Кабинета министров. Чем это нам помогло?

Все будет зависеть от того, кто станет разрабатывать новые законы, когда кончатся те, которые подготовлены заранее.

Kinza: Чому після повідомлення в соцмережі така дивна тиша з приводу повернення наших полонених, жодної фотографії, жодних заяв, жодного відео, як зустрічали, а ще дивніше – жодного традиційного в таких ситуаціях піару перших осіб на цій темі? Якщо літак із полоненими прилетів у Київ о 5 ранку, то куди всі поділися?!

Олександр Кочетков: За досвідом обмін військовополоненими, тим більше, за умов «гібридної війни», є дуже делікатною справою. Зазвичай усе тримається на волосинці. Достатньо якогось необережного висловлювання чи фото – і домовленості можуть бути зруйновані та відкладені на невизначений час.

Читайте такжеНовое и чуть старого: о чем говорит новый состав КабминаЗ іншого боку, треба розуміти, що повернення з полону – це як повернення космонавта з орбіти. Людині необхідно дати час, щоб повернутися до нормального життя і мати змогу адекватно відповідати на питання тощо.

Тому головне – щоб обміни відбувалися. А публічних подій, пов’язаних із цим, ми почекаємо. Люди – головне.

Lili: Хто з новообраних нардепів зараз (після того, як у першому читанні Рада підтримала зняття депутатської недоторканості) дуже серйозно заметушився? Хто може мати проблеми з об’єктивних причин після остаточного ухвалення рішення?

Олександр Кочетков: Абсолютно очевидно, найбільшу стурбованість виявили члени фракції Європейська солідарність на чолі з Петром Порошенком. Цікаво, що вони намагалися розповідати про формальні причини неможливості зняття депутатської недоторканості синхронно з фракцією Опоплатформи. Навіть аргументація була тотожною. Але вони не ризикнули проголосувати проти. Стурбованість Порошенка підкреслює і те, що він особисто виходив до трибуни Верховної Ради.

polit_ua: Як на вашу думку, чи може виявитися правдою те, що Порошенко готує путч? Чи є в нього всі інструменти й можливості для цього, чи здатен він на такий крок, аби повернути собі владу?

Олександр Кочетков: В оточенні Петра Порошенка постійно йдуть розмови про повернення влади будь-яким шляхом. В Порошенка є бажання. В нього є необхідність, тому що він не хоче бути підслідним. І в нього є ресурси – фінансові, інформаційні, організаційні. Але приводи для заворушень може дати тільки нова влада. Якщо дії нової влади будуть настільки успішними, як вона обіцяє, громадяни самі розгонять будь-який путч, навіть без допомоги силовиків.

Василенко Ольга: Про що свідчить той факт, що одним з перших законопроектів, який вніс Зеленський в Раду, став закон про імпічмент? Чи може він сам стати першою жертвою цього закону? Якщо ви вже аналізували цей законопроект, то цікаво було б почути, як ви його оцінюєте, чи буде процедура імпічменту, прописана в ньому, реалістичною до виконання?

Олександр Кочетков: Закон про імпічмент – довгоочікуваний. Це – проклятий закон, бо всі обіцяли його, але ніхто не приймав. Президент Зеленський хоче поламати цю традицію, тому що він це обіцяв виборцям і тому що розуміє, що за наявної конфігурації влади ніякий імпічмент йому абсолютно не загрожує.

Але закон потрібен. Хоча б такий декларативний. Тому що не завжди президент буде мати таку шалену підтримку виборців.

danylo_kruk: Що чекає на українську Конституції, враховуючи ту неймовірну кількість правок, які задумали внести в неї «слуги»?

Олександр Кочетков: Важлива риса Конституції – це послідовність і відсутність внутрішніх протиріч, бо вона є основним законом держави, та ще й прямої дії. Зазвичай при розробці Конституції текст обов’язково вичитує дуже фахова бригада юристів, щоб уникнути цих самих протиріч. Якщо в наявний текст Конституції спробують внести сотні правок, доповнень та іншого, він втратить цілісність і гармонійність. У такому випадку краще розробити нову Конституцію від початку і до кінця. Тим більше, що такі напрацювання у українських експертів у наявності.

Fargo: Почему, если верить свежим социсследованиям, Зеленский практически не теряет рейтинг доверия? В чем состоит его феномен? Ведь все время говорили, что его рейтинг начнет стремительно сыпаться на следующий же день после инаугурации.

Олександр Кочетков: Маємо дві складові. По-перше, пройшло занадто мало часу і занадто мало відбулося дій, які не сприймає суспільство. Все ще попереду, зокрема, реалізація капітулянтських Мінських домовленостей, які залишилися Зеленському у спадок від Порошенка.

По-друге, Зеленський – природний, живий, безпосередній. Він навіть на першому засіданні Верховної Ради реагував на те, що відбувається, не як президент, а як пересічний громадянин, висловлював обурення і незадоволення простою мовою. І це дуже подобається громадянам. Ця людяність якраз і тримає його рейтинг. Але без реальних успіхів це ненадовго.

Тамара (Житомир): Як ви оцінюєте новий склад Кабміну? Хто з новеньких на своєму місці, а хто явно не там, де мав би бути? Скажіть по персоналіям, будь ласка. Дивлячись на такий уряд, ви оптимістично налаштовані з приводу роботи, яку вони покажуть?

Читайте такжеАдский треш и козырь для врагов: что настораживает в новом КабминеОлександр Кочетков: Склад Кабміну не має жодного значення, бо він буде керуватися безпосередньо президентом Зеленським та його Офісом. Головна проблема – чи спробують міністри будувати власні стосунки з Офісом президента та фракцією Слуга народу, чи це буде виключно через прем’єр-міністра. У другому випадку є надія на керованість, у першому – ефективності уряду не буде.

По персоналіях. Більшість членів Кабміну – менеджери, не відомі не тільки широкому загалу, а навіть експертам. Частину підбирав безпосередньо прем’єр-міністр Гончарук, частину – пропонували різні люди з найближчого оточення президента. Тому вчитися співпрацювати члени уряду будуть уже в процесі роботи.

Персонально найбільші питання викликає Оксана Маркарова. Зокрема, потребує аудиту її попередня діяльність і родинні зв’язки з АкордБанком. Головне – не хотілося б, щоб бюджет України створювався на старих підходах. А з Маркаровою є велика загроза, що саме так і буде.

Є питання до нового міністра оборони Андрія Загороднюка. Тому що він теж активно співпрацював з Міністерством оборони часів Порошенка. Нема впевненості, що він не підхопив там якусь дурну інфекцію.

Дивним виглядає наявність у складі уряду знаних фахівців, таких як Дмитро Дубілет та Михайло Федорів. Зрозуміло, що і той, і той будуть займатися діджиталізацією урядової діяльності. А от хто з них буде головним – не зрозуміло. На моє переконання, таки Дубілет.

Стосовно інших членів – треба подивитися на перші кроки: чи вони готові дійсно реформувати систему, чи тільки трішечки «перефарбувати» її на зелений.

Ну, і, зрозуміло, що суспільний розбрат викликало те, що Арсен Аваков поки що залишається на посаді. Хоча це – абсолютно прозоре і наперед відоме рішення. Бо саме зараз, щоб тримати ситуацію в країні, Зеленському потрібен міністр, який має достатньо авторитету для цієї роботи. При цьому зрозуміло, що Аваков отримає декількох замів від Офісу президента, які входитимуть у курс справ. А вже потім постане питання про зміну міністра внутрішніх справ.

Ще раз підкреслюю, всі питання щодо уряду – до президента Зеленського. Хто керує якою галуззю – це не має принципового значення, так само, як і хто з «зелених» депутатів яку кнопку натискає.

Александр Кочетков
Олександр Кочетков / Главред

Qwerty: Навіщо Зеленський залишився сидіти в Раді? Зайнятися нема чим? Чи це був черговий виховний момент, аби підвищити дисципліну в лавах Слуги народу? Взагалі, як на мене, у перший день Рада нагадувала першачків, які намагаються сподобатися строгому вчителю…

Олександр Кочетков: Зеленський знав, що початку процесу зняття депутатської недоторканості буде чинитися спротив, і він хотів особисто пересвідчитися, що нове керівництво Верховної Ради зможе подолати цей спротив. Якби виникли проблеми, він готовий був втручатися і застосовувати власний авторитет задля просування цієї суспільно значущої теми.

Щодо першачків… Вони настільки хочуть бути серйозними і відповідальними, що якщо їх і порівнювати з кимось, то – з майбутніми відмінниками.

Хоча на свято Першого дзвоника всі завжди виглядають дуже симпатично…

Trots S.: Скажіть, наскільки суттєві важелі впливу залишаються в руках Порошенка, чи здатен він буде протидіяти та вставляти палки в колеса Зеленському? Наскільки активним він буде в Раді, бо під час першого робочого дня не надто світився…

Олександр Кочетков: Петро Порошенко – досвідчений, цинічний, неперебірливий у засобах український політик, який не може існувати без влади. Тим більше, що йому загрожує декілька кримінальних переслідувань. У нього вистачає ресурсів і прибічників.

Саме тому Володимир Зеленський сприймає Петра Порошенка і Віктора Медведчука не як політичних суперників, а як особистих ворогів, яких не можна залишати у себе в тилу. Тому це протистояння буде не тільки політичним, але й особистим та вкрай жорстким. Залишитися тут має тільки один.

Читайте такжеЧего я жду от нового парламентаЯкщо Петро Порошенко не отримає прозорого, справедливого, переконливого розслідування власної діяльності, суспільство буде вкрай незадоволеним, і у президента Зеленського почнуться проблеми. Він це розуміє.

Але фаховий рівень правоохоронців зараз настільки низький, що переконаності у професійному розслідуванні справ проти колишньої влади, на жаль, нема. Тиснути на бізнес наші силовики вміють, а от знаходити докази протиправної діяльності їм значно складніше.

Сам Порошенко сподівається на те, що він настільки багато знає про кулуарні домовленості світових та європейських політиків, зокрема, в питаннях мирного врегулювання війни на Донбасі, що вони його прикриють, аби він не розповідав ці таємниці геополітики. Ці сподівання – марні, тому що якщо будуть докази щодо збагачення представників колишньої влади на війні, то жоден світовий політик не стане втручатися в таку брудну і ганебну справу.

Зокрема, надії на те, що вдасться певним чином підіграти Дональду Трампу у переобранні його на другий термін, а він за це допоможе уникнути кримінального переслідування – теж марні. Бо послуга, яка вже зроблена, у геополітиці нічого не вартує.

Dorris: Пане Кочетков, дайте, будь-ласка, вашу оцінку тим людям, які відучора очолюють СБУ та ГПУ? Як їх головування може позначитися на діяльності цих структур, якщо зважати і на бекраунд цих людей, і на професійність, і на те, що в Раді вони говорили, висвітлюючи своє бачення реформування СБУ та ГПУ?

Олександр Кочетков: Так уже сталося, що я був особисто знайомий з майже усіма очільниками СБУ та ГПУ, тому є з ким порівнювати. Обидва не є професіоналами. Обидва бажають розібратися в тому, чим вони керують. Обидва бажають успіху, причому успіху переконливого і беззаперечного.

Іван Баканов створює враження людини, яка думає перед тим, як щось робить і щось каже. Для голови СБУ це вкрай важлива риса. На жаль, він може бути маніпульованим з боку досвідчених працівників спецслужб. Йому можуть розповідати про якісь таємні операції, якихось вкрай важливих агентів у тилу ворога і таке інше, але, якщо він зможе відокремити дійсно професійних та патріотичних працівників СБУ від заробітчан, то в нього все буде гаразд.

Принаймні те, що і як він відповідав у Раді, викликає певні надії.

Руслан Рябошапка більш знайомий із діяльністю Генпрокуратури, ніж Баканов із діяльністю СБУ. До речі, це може якраз заважати. Прокурори у більшості своїй – це дуже розумні і спритні люди. Вони можуть прикидатися дурниками, але це люди, які дуже добре знають і закон, і всі можливості і вади української системи правосуддя. Руслану доведеться або прибирати більшу частину діючих прокурорів, які так чи інакше замішані у протизаконній діяльності, або створювати всередині Генпрокуратури якусь оазу доброчесності і професіоналізму.

На моє переконання, примусити більшість діючих працівників ГПУ працювати за законом і за зарплату вже неможливо. «Ходячі мерці» не перетворюються на людей.

Дуже багато буде залежати від підтримки Верховної Ради і депутатів більшості. Один Рябошапка не впорається зі зламом системи.

Борис: Поделитесь, пожалуйста, вашими впечатлениями от первого дня работы Рады? Согласны ли с теми, кто уже охарактеризовал новый парламент «бешенным принтером»?

Читайте такжеПарламент распускать не страшно: почему Зеленский поспешил с угрозами РадеОлександр Кочетков: «Бешенный принтер» – это характеристика, которую дали политологи российской Госдуме. Не хочу унижать Верховную Раду подобным сравнением. Мы находимся в такой ситуации, что у нас в аппарате Верховной Рады лежат сотни правильных и нужных законов. И еще столько же находится у общественных экспертов, сотрудничающих с Кабинетом министров. Надо просто разобраться в этом массиве материала, отобрать самое необходимое и запускать в работу.

Нам не надо строить железную дорогу – у нас уже проложены рельсы, и по ним просто нужно запускать поезда. А это можно и нужно делать быстро. Так что пускай печатают.

Кстати, вы бы возражали бы, если бы у вас дома стоял бы «бешенный принтер», печатающий деньги? А, «печатая законы», Рада, по сути, печатает гривны.

На самом деле, качество законов не зависит от скорости их прохождения. Уже пять созывов депутаты не разрабатывают законопроекты сами – это делают помощники и эксперты. Последние два созыва депутаты, как правило, даже не читают законопроекты, которые подаются от их имени. Обсуждение носит формальный характер и имеет смысл только в том случае, если содержание законопроекта понятно всем. На самом деле, качество законопроектов будет зависеть от согласованной работы ВРУ, ОП и КМУ, в этом треугольнике должны иметь четкую программу, какие законы необходимы и кому поручить их разработку.

А депутаты пускай обсуждают, с точки зрения здравого смысла, ожиданий общества, и не тормозят дело сотнями формальных правок, как было раньше.

Dafny: Як би ви охарактеризували кадрову політику Зеленського – як провальну чи як успішну? І чому?

Александр Кочетков: Ставити діагноз явно зарано. Поки що можна стверджувати, що є намагання відповідати попереднім тезам: жити по-новому, жити по-чесному, діяти не формально. Але вже на рівні Кабінету міністрів ми бачимо певну девальвацію цих тез, бо певна частина міністрів не є новими обличчями. Вони співпрацювали з попередньою владою. Успішність кадрової політики Зеленського буде полягати в появі прозорої програми очищення і оновлення країни, результати якої суспільство побачить швидко і наочно. Немає жодного значення прізвище виконавців. навіть голови Верховної Ради і прем’єр-міністра. За все стовідсотково відповідає президент Володимир Зеленський. Він це добре розуміє, тому і підбирає не самостійних і незалежних працівників, а виконавців, які не будуть йому суперечити. Як колишній продюсер і режисер, він звик до того, що стовідсотково контролює все, що відбувається на знімальному майданчику. Він запрошує найкращих режисерів, акторів, сценаристів, але за успіх фільму продюсер відповідає персонально.

Роман Дмитрович: Ваша оцінка роботи Зеленського на військовому напрямку за сто днів? Він багато говорив – і про залучення американців до переговорів, і про закінчення війни через рік, але справи… які конкретні справи?

Олександр Кочетков: З реальних дій Зеленського на військовому напрямку можна зафіксувати лише три.

Перша – призначення пана Хомчака начальником Генерального штабу. І це є оптимальним рішенням, бо він зумів втримати керованість ЗСУ. Щодо того, чи зможе пан Хомчак очолити роботу щодо реального переходу на сучасні принципи ведення бойових дій, є великі сумніви, бо він-таки військовий радянський часів. Біля нього повинні з’явитися молоді, не зашорені військові фахівці.

Друга – призначення Андрія Загороднюка міністром оборони. Фактично у нас міністр оборони – це менеджер, який займається фінансами, постачанням, забезпеченням та іншими супутніми справами. Вони важливі, але впливають на боєздатність ЗСУ опосередковано. Будемо сподіватися, що Загороднюк є саме успішним менеджером, який зможе з Оборонпромом налагодити спільну плідну роботу.

Читайте такжеМедовый период закончился: плюсы и минусы первых 100 дней ЗеленскогоТретя – спроби добитися припинення вогню і розведення військ. Президент Зеленський мав дещо наївне уявлення про реальний характер протистояння. Йому чомусь здавалося, що достатньо переговорити з Володимиром Путіним «по-людськи», і обстріли на Донбасі можна припинити. Зараз Зеленський уже знає, що Путін не хоче припиняти вогонь, бо Кремлю достатньо припинити постачання боєприпасів на Донбас, і стрілянина припиниться за тиждень. Кремль не хоче припиняти війну – Кремль хоче знищити Україну. І зараз президент Зеленський це вже розуміє. У мене враження, що від сподівань на швидкий мир він поступово переходить до розуміння, що в нас затяжний військовий конфлікт, подібний до ситуації, що склалася між Ізраїлем та його арабським оточенням.

Вернидуб: Согласны ли вы с теми, кто разгоняет «зраду» – мол, при Зеленском остановится процесс децентрализации?

Олександр Кочетков: Почнемо з того, що децентралізація тільки починається. Хоча Володимир Гройсман і звітував перед звільненням про величезні успіхи децентралізації. У ЗеКоманди є план зміни територіально-адміністративного устрою України, який передбачає укрупнення районів, зменшення адміністративних одиниць і т.д. Зокрема, цей план передбачає більшу фінансову можливість цих укрупнених одиниць щодо вирішення власних проблем. Реалізація такого плану, яка передбачає зміни до Конституції, безумовно, посилить децентралізацію. Питання лише в тому, як і коли ця ідея буде реалізована, і що ми отримаємо на виході. Бо чудових задумів ми маємо достатньо, але продовжуємо жити у пострадянській дійсності.

Александр Кочетков
Олександр Кочетков / Главред

Антоніна: Пане Олександре, як ви оцінюєте ідею з призначенням на прем’єра Гончарука? Якого результату від його дій очікуєте? Хто він, наскільки він буде слухняним по відношенню до Зеленського?

Олександр Кочетков: Призначення Гончарука – не сюрприз. До речі, згідно з буквою Конституції, обирати кандидатуру прем’єра повинна більшість у Верховній Раді, а не Офіс президента. Але ж ми всі розуміємо, що Гончарук – креатура Зеленського. І це вже є відповіддю щодо його самостійності. Навіть виступ Олексія Гончарука в Раді зробив зрозумілим, чому кастинг на прем’єра виграв саме він: він уміє себе подати, але є сумніви щодо здатності його протистояти тиску з боку президента і навіть з боку глави президентського офісу.

Певний час прем’єр-міністр Гончарук буде відчувати себе все ще заступником Андрій Богдана. Чим швидше він зможе під тиском власних міністрів позбавитися цієї залежності, тим швидше він стане дійсним прем’єр-міністром України.

А от конкуренція зі спікером ВР Дмитром Разумковим за те, хто є другою особою в державі, у Гончарука практично невідворотна. І це – певна загроза для ефективності уряду. Зазвичай український прем’єр підкоряється президентові, ворогує з Офісом президента і намагається створити свою зону впливу у Верховній Раді. Подивимося, наскільки Гончарук зможе зламати цей сталий і неефективний сценарій взаємодії гілок влади.

Tiana: Поділіться, будь ласка, вашою оцінкою перших 100 днів президентства Зеленського? Що вважаєте його безумовними досягненнями, а які речі, які вже проглядаються, вас насторожують?

Олександр Кочетков: Головне досягнення – повне та швидке перезавантаження всієї системи влади. Для новачка в політиці Зеленський зробив це напрочуд ефективно і навіть показово. Але зараз жодних відмовок щодо повноважень і важелів впливу у нього не залишилося. Зараз він опинився в дзеркальному кабінеті: куди не глянеш – всюди власне зображення. І на кожному напис: «Відповідаєш ти!».

Друге досягнення – швидке міжнародне визнання. Потужні світові лідери готові зустрічатися і обговорювати з «шоуменом» найважливіші геополітичні питання. Навіть Путін бере трубку і промовляє якісь слова. Сенс цих слів не має значення, але важливо, що нова влада може контактувати з Кремлем без сумнівного посередника Віктора Медведчука.

Третє досягнення – Зеленський і його команда продовжують зберігати довіру українського суспільства. Тобто його дії позитивно оцінює 63% українців, а це – трохи менше, ніж було у протестному президентському голосуванні, але значно більше, ніж у парламентському голосуванні.

Щодо провалів. Як таких провалів поки що немає. Але ми бачимо, що намагання отримати всю повноту влади суперечить діючому законодавству. Тому Зеленський змушений влаштовувати шоу а-ля Лукашенка з розгоном регіональних керівників, яких за законом він звільнити не має права, або стикається зі спротивом, як відбувається з мером Києва Віталієм Кличком. Тобто ми бачимо проблему, що Зеленський готовий нехтувати чистотою процедури задля досягнення швидкого політичного успіху. А це саме та дорога благих намірів, яка точно призводить до пекла.

До речі, пан Порошенко пройшов її майже до кінця.

Толік: Поясніть, будь ласка, якою буде опозиція в новому парламенті? Як співіснуватимуть Порошенко і Медведчук (точно ж не діятимуть спільно)? До кого приєднається Тимошенко? З ким дружитиме Вакарчук і кому підспівуватиме його Голос?

Олександр Кочетков: З опозицією в новій Раді відверта проблема. За часів Януковича з закону про регламент ВР прибрали статті щодо опозиції. За п’ять років більшість Порошенка не знайшла часу, щоб ці статті повернути, і зараз у нас немає законного визначення, що таке опозиція у Верховній Раді, які вона має права і обов’язки. Тому і пішли розмови про те, що опозиція – це ті, хто першими встигли себе так назвати, наприклад Опозиційна платформа – За життя. Вона також акцентує, що ознакою опозиційності є її друга чисельність депутатського складу.

Про опозицію заявляє Європейська солідарність, хоча неодноразово підкреслює, що вона повністю розділяє всі європейські та натівські напрямки руху нової влади. Тобто її опозиційність суто особистісна.

Читайте такжеЧетыре вывода из 100 дней президентства ЗеленскогоПро незгоду з певними напрямками роботи нової влади висловлювали і Батьківщина, і Голос. Тобто всі фракції ВР, окрім Слуги народу, певною мірою вважають себе опозицією. Особливо як заходить мова про розподіл керівних посад у комітетах. Але реальною, ідеологічною опозицією в Раді є Опоплатформа – За життя, яка постійно демонструє свої проросійські устремління, а реальним партнером в певних питаннях у Слуги народу готова бути Батьківщина. Зокрема, це питання зміни Конституції, де потрібно більше 300 голосів. І саме ця стратегічна домовленість на майбутнє дозволила члену фракції Батьківщина Олені Кондратюк отримати посаду віце-спікера. Щоб остаточно визначитися з опозицією, треба якнайшвидше розглянути питання щодо повернення до регламенту Ради розділу, який стосується діяльності більшості і опозиції. Без цього ми приречені на те, що опозицією будуть називати себе всі, кому щось і саме зараз не подобається в житті.

А от Голос буде хитатися від підтримки Слуги народу до підтримки позиції ЄС. І це прикро, що сучасні цікаві політики опиняються в ситуації, коли вони змушені підспівувати тим чи іншим, а не вести сольну партію.

Александр Кочетков
Олександр Кочетков / Главред

Kamelot: Считаете ли вы правильным, что комитет по свободе слова отдан Шуфричу? Это – результат глупости Слуг народа, откупной взамен на что-то от ОПЗЖ или какой-то хитрый замысел пропрезидентской фракции, который обывателю не понятен?

Олександр Кочетков: Нестор Шуфрич конкурує з Арсеном Аваковим за кількістю полярних висловлювань у пресі та соцмережах. Насправді посада голови комітету з захисту свободи слова значною мірою формальна за наявності монобільшості. Тобто жоден комітет, зокрема, цей, без погодження з монобільшістю нічого вирішити не зможе. Він може тільки привертати увагу суспільства до певних проблем із утиском ЗМІ та конкретних журналістів. А саме з цим завданням може чудово впоратися балакучий і галасливий Нестор Шуфрич. Тобто трагедії немає. Цей комітет завжди належить опозиції, а саме послідовною опозицією якраз і виглядає ОПЗЖ. Тому не треба драматизувати, тому що навіть у цьому комітеті більшість таки належить СН.

Kamelot: Насколько будут влиять на работу Рады будут пророссийские депутаты из ОПЗЖ? Какими будут последствия пребывания их там? Сможет ли их как-то использовать в своих целях Россия?

Олександр Кочетков: Влиять будут. Потому что они – там, и общество их будет видеть и слышать. Пророссийские решения по их инициативе, разумеется, приниматься не будут, но материалы для российской прессы, ее манипуляций и спекуляций ОПЗЖ обеспечит предостаточно. Тем не менее, ее успех – это объективная реальность. И пускай лучше они высказываются в парламенте с трибуны, чем где-то в русскоязычном регионе на пророссийском митинге.

Кстати, обратите внимание, в первый день заседения Верховной Рады ХІХ созыва депутаты ОПЗЖ даже Вадим Рабинович старались выступать на украинском. Мелочь, а приятно!

Михайло_52: Пане Олександре, маю два питання до вас. 1. Ваша оцінка розподілу комітетів між фракціями в Раді? 2. Що ви думаєте про схему розсадки народних обранців в парламентській залі? Багатьох обурило, що всі ті, хто не «слуги», отримали місця на гальорці…

Олександр Кочетков: 1. Переможець отримує все. Слуга народу не заморочується зовнішніми ознаками, а бере те, що їм потрібно. Тому всі ключові комітети контролює нова влада. Це допоможе швидкості роботи, але це буде сприяти певному розшаруванню всередині мегафракції Слуга народу.

2. Квартет може сідати як завгодно – на якість музики це не впливає, стверджують класики. З артистичного минулого депутати Слуги народу пам’ятають, що місця в партері – найпрестижніші. З практичної точки зору, опозиції залишається єдиний важіль впливу на парламент – блокування трибуни та президії. Наявна розсадка мінімізує навіть ці можливості. Тож усе зрозуміло.

Klim: За перші сто днів Зеленський, напевно, найбільше запам’ятався своїм Лукашенко-style у спілкуванні з чиновниками. Що ви думаєте про ці показові виховні заходи президента, чи є вони доречними і припустимими? Та головне – чи будуть вони ефективними, тобто чи зуміє Зеленський виховати і зростити чиновників нової якості, більш чесних, законослухняних і таких, що не крадуть?

Олександр Кочетков: Не маючи Верховної Раді та уряду, які готові з ним співпрацювати, президент Зеленський був змушений заповнювати певну політичну паузу, допоки вони сформуються. Тому він і займався роуд-шоу: приїхав, насварив та поїхав. Жодних наслідків, окрім нагадування суспільству, що президентові не подобається нечесність, непорядність та неефективність чиновників, це шоу не має. Є надія, що після формування більшості в Раді і уряду Гончарука подібних шоу а-ля Лукашенко майже не буде, принаймні президент на них буде не тільки вимагати від чиновників піти з посади, а реально прибирати їх і організовувати прозорі розслідування діяльності таких чиновників.

Дмитрий Кот: Сумеет ли быть монолитной фракция Слуга народа, или в такой огромной фракции неизбежны будут внутренние конфликты и противостояние разных групп? Что может расколоть эту фракцию? Какие люди первыми побегут из нее?

Олександр Кочетков: Риторический вопрос. До сих пор единственной монолитной большой фракцией была фракция Партии регионов. Но там, с одной стороны, доплачивали депутатам в конвертах, послушным депутатам давали возможности для лоббирования своих интересов, а непослушных прессовали силовики.

Ничего этого в Слуге народа не планируют – ни доплат, ни лоббирования, ни прессинга. Разумеется, у них пойдут расслоения. Уже сейчас внутри мегафракции наблюдаются четыре-пять разнонаправленных групп, ориентированных на разные центры принятия решений: в Офисе президента, в Раде, в Кабинете министров, а также вообще в бизнес-среде. Вначале единство будет сохраняться по инерции из опасения вызвать недовольство президента Зеленского. Но когда депутаты по традиции начнут обращаться в Кабинет министров с какими-то личными «хотелками», получать отказы, то моментально появятся обиженные. А с обиженными начнут работать другие фракции, у которых нет моратория на доплаты в конвертах.

Первый кризис внутри фракции Слуга народа можно ожидать примерно через полгода, а серьезный кризис почти неминуем через два года. Это – естественные фазы взросления парламентского организма, нечто похожее на конфликтный подростковый возраст, который надо пережить.

Kreont: Александр, какие угрозы и риски представляет собой концентрация власти в одних руках: ведь у Зеленского и президентская должность, и свой парламент, и будет вся исполнительная власть своя… Чем это может быть чревато для Украины? Заметили ли вы уже «тревожные звоночки», что мы взрастим в Украине маленького диктатора, и что Зе чрезмерно увлечется всемогуществом?

Олександр Кочетков: Владимир Зеленский по своему менталитету на диктатора не похож. Обратите внимание, Квартал 95 уже много лет сохраняет практически один и тот же состав, то есть его руководитель Владимир Зеленский был способен слышать и удерживать возле себя своих коллег. Он – не жадный, умеет делиться.

С другой стороны, сам характер его деятельности как продюсера предполагает безусловное единоначалие и персональную ответственность. Поэтому он будет активно пользоваться всеми полномочиями, которые предоставил ему народ Украины, фактически подчинив ему все ветви власти. Но стремиться стать царем, который всегда прав, но ни за что не отвечает, Зеленский пока не хочет. Главное, чтобы он выполнил одно единственное свое публичное обещание – не идти на второй срок. Именно это позволит ему работать для Украины, а не на себя. А для Украины он имеет право быть и жестким, и властным, и даже безапелляционным.

Ольга К.: Как вы оцениваете идею голосования по отпечаткам пальцев? Насколько такое новшество своевременно, целесообразно, законно?

Олександр Кочетков: Ответный вопрос – если вы пользуетесь современным смартфоном, вас не смущает идентификация по отпечатку пальца или лицу для разблокирования вашего телефона? С голосованием в Раде – то же самое. Депутат, приходящий в ВР, сознательно и добровольно принимает на себя права и обязанности, к обязанностям относятся и ограничения его свобод. Избранник народа обязан быть максимально прозрачным для народа. Это касается его общественной, финансовой и даже личной жизни, его здоровья, жизни и деятельности его родственников и всего остального, что может иметь общественное значение. И дактилоскопия на фоне этой обязательной прозрачности является совершенно ничтожным фактором. Пускай голосуют персонально и несут персональную ответственность за каждое свое голосование. Мы ведь пока говорим только об отпечатке пальцев, а не о том, чтобы ампутировать их в случае чего. 🙂

Если серьезно, сенсорную дактилоскопическую кнопку необходимо внести в регламент ВР, проголосовать за нее, и все вопросы автоматически снимутся. Она просто не вполне узаконена.

dim-dim: Як, по-вашому, розцінювати звільнення Вишинського? Чим пояснюється таке рішення? І як воно вплине на процес обміну полоненими? Чому його не обміняли на когось із наших вояків?

Олександр Кочетков: Те, що я відповім, є моєю особистою позицією, а не офіційною інформацією. Так от, діяльність Вишинського має всі ознаки порушення законів України, вона є по суті антиукраїнською. В цьому сенсі його затримання цілком виправдане. Правда, виникає питання, чому подібні до Вишинського діячі не просто не мають проблем із нашими правоохоронцями, а вільно агітують та навіть обираються до ВР. Тому маю підстави стверджувати, що Кирила Вишинського затримали саме для того, щоб поміняти його на когось із українських заручників, у першу чергу — на Олега Сенцова. Тому що Кирило Вишинський є особистим приятелем російського пропагандиста Дмитра Кисельова, який докладає надзвичайно багато зусиль для його звільнення і, відповідно, для звільнення Сенцова. Проблема в тому, що російська влада примусово зробила Сенцова громадянином Росії, а це значно ускладнює процес обміну.

Звільнення Вишинського з-під варти – це якраз елемент процесу обміну.

Александр Кочетков
Олександр Кочетков / Главред

Ігор, Дніпро: На початку вересня має відбутися зустріч Зеленського і Трампа у Варшаві. Чим вона буде важливою, якщо виходити з різних її аспектів: перша особиста зустріч нового українського президента із лідером провідної країни світу, підготовка до візиту Зеленського до Вашингтону, анонсоване Оленою Зеркаль підписання кількох документів у Варшаві? Чого чекати від цієї зустрічі?

Олександр Кочетков: Не важливо, де і коли відбудеться зустріч Володимира Зеленського і Дональда Трампа. Важливо, що ця зустріч уже запланована. Але Україні до неї треба готуватися. Геополітика – це завжди не про якісь гуманітарні ідеї, а завжди про гроші, про великі гроші. Якщо з Трампом, то – про дуже великі гроші.

Якщо ми хочемо мати США у надійних партнерах, нам треба не тільки просити про щось, а й щось пропонувати. Пропонувати конкретне і цікаве для Штатів, а не для їх конкретного очільника. Тобто будувати взаємовідносини не стільки на особистих стосунках, скільки на стратегічній взаємодії.

Саме зараз Україні необхідно розробити цілий пакет пропозиції для співпраці з США. Це повинно стосуватися і військових, і економічних, і всіх інших питань. Але головне – новій владі треба вирішити особисто для себе, чи ми будемо ставати молодшими партнерами, фактично васалами будь-якої сильної держави світу, або таки спробуємо грати власну гру. Можливості для такої власної гри – існують. Але для розробки наступальної зовнішньополітичної стратегії необхідне залучення найкращих інтелектуалів України.

Семен: Александр, как вы считаете, будет ли долговечной новоиспеченная Верховная Рада? Или есть предпосылки ожидать досрочных парламентских выборов; что может запустить такой сценарий?

Олександр Кочетков: Президент Зеленский дал испытательный срок – один год. И в своем юмористическом стиле намекнул ВР, что он уже убедился – распускать Раду совсем не страшно. Считаю, что эта Рада в любом случае просуществует больше года. А вот переживет ли она половину своей каденции – я не уверен. По моим оценкам, через 2-2,5 года возникнет весьма серьезный управленческий кризис, связанный и с объективными, и с субъективными причинами. И нынешняя Рада вместе с частью правительства может оказаться как раз тем балластом, который президент Зеленский сбросит со своего воздушного шара, теряющего высоту, то есть общественную поддержку.

Pitt: Чим, по-вашому, передусім відрізняються президент Зеленський і персонаж, якого він зіграв, президент Голобородько? Чого б із того, що зробив та робить Зеленський, ніколи б не зробив Голобородько?

Олександр Кочетков: Цікаве питання. Президент Зеленський схожий на Василя Голобородька лише за двома ознаками – зовнішність і посада. У всьому іншому вони зовсім різні. Згадайте, як Василь Голобородько співпрацює з МВФ. І порівняйте з тим, як особисто обраний Зеленським прем’єр Гончарук розповідає про невідкладну зустріч із представниками МВФ. І так далі.

Тобто дуже важко знайти схожість Зеленського і Голобородька, ніж те, що їх розрізняє.

До речі, як ви думаєте, чи залишив би Василь Голобородько на посаді Арсена Авакова? Та отож… Але Україну зараз очолює не Голобородько, а Зеленський. Залиште Голобородька кіноманам і кінокритикам. Реальність завжди цікавіша і важливіша.

Пётр: Насколько сильно влияние Коломойского на политику нынешней власти?

Олександр Кочетков: Игорь Коломойский – сильный шахматист и гениальный специалист по троллингу и блефу. И все, что он говорит и публично демонстрирует, как правило, имеет лишь косвенное отношение к тому, что происходит в действительности. Мы же не сомневаемся, что у Коломойского много денег, даже без Приватбанка. И мы знаем, что большие деньги любят тишину. Когда у Коломойского есть серьезное влияние на какую-то сферу, где все решено и договорено, он тихонько, без всякой прессы занимается своим бизнесом. Даже наоборот, препятствует любым утечками информации. А когда он очень много рассказывает о своем 0влиянии, о своем видении, дает оценки публичным политическим деятелям, это означает, что особых договоренностей у него как раз нет. И то, чем он занимается, как раз и является троллингом и блефом.

При всем при этом Коломойский был, есть и будет влиятельным человеком в Украине, потому что он – действительно опытный, сильный, умный и отлично играет в шахматы. В том числе политические.

Wrangler: Чего ждать от визита Зеленского в Польшу? И может ли при нем Польша вновь стать адвокатом Украины в Европе?

Олександр Кочетков: Відносини з Польщею принципово важливі для України. І не тільки тому, що це – наш безпосередній сусід, з яким у нас непроста історія відносин, але й тому, що Польща фактично є провідником політики США в Європі. Тобто маємо два в одному.

За часів президента Порошенка відносини між Україною і Польщею були серйозно зіпсовані. Слід зауважити, що проблеми виникли не в сучасній та майбутній площині, а переважно у площині історії. Тобто маємо всі ознаки суто політичної і навіть передвиборчої кон’юнктури.

Якщо Зеленський зможе переконати керівництво Польща в тому, що при всій важливості минулого, головне все-таки в майбутньому: у створенні певного економічно-політичного спільного простору між Прибалтикою, Білоруссю, Польщею і Україною, то все буде гаразд. Якщо претензії з минулого і далі будуть переважати вигідність добросусідського партнерства, то проблеми між Польщею і Україною будуть поглиблюватися. Простих рецептів у міжнародній політиці не буває. Але постійно треба собі нагадувати, що ми живемо у ХХІ столітті, де кордони і національні міфи мають значно менше значення, ніж пошук спільної гармонії задля блага кожної окремої нації.

Ігор: Повернення полонених – в обмін на що? Повернення Росії до G8? Чи готуватися до сюрпризів? Чому раптом російська сторона вирішила розщедритися так? Насторожує…

Олександр Кочетков: Активізація щодо обміну військовополонених, а фактично заручників, яких захопила Росія, є однією з умов повернення Росії до ПАРЄ. Ще не до Великої сімки, а лише до ПАРЄ. Умовою повернення до Сімки є певна деескалація на Донбасі – припинення вогню та розведення військ. Ми бачимо, що Росія виконує свої зобов’язання дуже повільно, вимагає додаткових преференцій і фактично веде себе як терорист, який постійно змінює умови звільнення заручників. Але те, що відбувається, дає надії на повернення хоча б частини українців. Для реалізації цього надважливого гуманітарного напрямку новій владі конче необхідно провести щось на зразок аудиту цієї сфері, яка є повністю закритою і непублічною. Треба розібратися для себе, що і як відбувалося, які непублічні домовленості супроводжували будь-який обмін, як вони виконувалися, і з якого боку порушувалися. Зокрема, є певна інформація, що частина вже підготованих обмінів з «ДНР» і «ЛНР» не відбулася за ініціативи української сторони на рівні керівництва країни. Якщо ми не розберемося з цими питаннями, то процес обміну буде йти вкрай важко.

Надія Майна

Фото Уляни Кондратенко

comment closed